Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2014 року Справа № 23/094-12

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий (доповідач), судді Вовк І.В. і Мамонтова О.М.

розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Калина Центр", м. Київ (далі - Товариство),

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.06.2014

зі справи № 23/094-12

за позовом Товариства

до: комунального підприємства Київської обласної ради "Переяслав-Хмельницьке бюро технічної інвентаризації", м. Переяслав-Хмельницький Київської області (далі - БТІ);

Стовп'язької сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області, м. Переяслав-Хмельницький Київської області (далі - Сільрада),

про зобов'язання вчинити дії, визнання права власності,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів:

державне підприємство "Ржищівський військовий лісгосп", с. Сошників Бориспільського району Київської області (далі - Лісгосп);

Київське квартирно-експлуатаційне управління, м. Київ (далі - КЕУ);

Міністерство оборони України, м. Київ (далі - Міністерство);

військова частина А 0473, смт Дівички-1 Переяслав-Хмельницького району Київської області (далі - в/ч А 0473).

Судове засідання проведено за участю:

представника Товариства - не з'яв.,

представника БТІ - не з'яв.,

представника Сільради - не з'яв.,

представника Лісгоспу - не з'яв.,

представника КЕУ - Сажієнко І.О.,

представників Міністерства - Сажієнко І.О., Остапенка С.Г.,

представника в/ч А 0473 - не з'яв.,

прокурора відділу Центрального регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері - Спорого І.Г.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Київської області від 30.10.2012 (суддя Заєць Д.Г.): позов задоволено; визнано право власності Товариства на об'єкти нерухомого майна, які знаходяться за адресою: Київська область, Переяслав-Хмельницький район, с. Стовп'яги, урочище "Чубуки" 2, а саме: будинок загальною площею 809,70 кв.м, "хозблок" загальною площею 526,80 кв.м, будинок загальною площею 289,90 кв.м, баню загальною площею 181,10 кв.м (далі - Об'єкти); БТІ зобов'язано зареєструвати право Товариства на Об'єкти.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.06.2014 (колегія судів у складі: Тищенко А.І. - головуючий, Михальська Ю.Б., Отрюх Б.В.): задоволено апеляційну скаргу КЕУ; згадане рішення місцевого господарського суду скасовано; у позові відмовлено; з Товариства стягнуто на користь КЕУ 20 572 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Товариство просило: скасувати ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 30.04.2014 і постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.06.2014 з цієї справи, а рішення господарського суду Київської області від 30.10.2012 залишити без змін; повернути апеляційну скаргу КЕУ на рішення місцевого господарського суду в даній справі.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 21.08.2014 Товариству відмовлено в прийнятті касаційної скарги у частині оскарження ухвали Київського апеляційного господарського суду від 30.04.2014, а в частині оскарження постанови апеляційного господарського суду цю скаргу прийнято до провадження.

Касаційну скаргу мотивовано порушенням і неправильним застосуванням Київським апеляційним господарським судом норм матеріального і процесуального права, у тому числі Закону України "Про Збройні Сили України" і Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

У відзиві на касаційну скаргу Міністерство заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, і просить останнє залишити без змін, а скаргу - без задоволення.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

За результатами цього розгляду Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Суд першої інстанції у розгляді справи виходив з таких обставин та висновків.

01.08.2011 між Товариством (як стороною - 2) та Лісгоспом (як стороною - 1) укладено договір про довгострокове тимчасове користування лісовою ділянкою (далі - Договір), згідно з яким:

- сторона - 1 виділяє, а сторона - 2 приймає у довгострокове тимчасове користування лісову ділянку для культурно-оздоровчих та рекреаційних цілей у кварталах 88 виділ 6; 89 виділ 11; 90 виділ 13; 91 виділ 1, 2, 4, 5 Сільради (далі - ЛД) (пункт 1.1);

- загальна площа ЛД становить 12,0 га (пункт 1.2);

- Договір укладено терміном на 49 років - до 01.08.2060 (пункт 2.1).

18.08.2011 Договір зареєстровано Київським обласним управлінням лісового та мисливського господарства.

Товариство скористалося наданим йому правом (пункти 4.4.1 і 4.4.2 Договору) і спорудило на орендованій ЛД рекреаційний комплекс, що складається з тимчасових споруд, інженерних мереж та елементів благоустрою.

Будівельні матеріали, з яких збудовано відповідні споруди, придбані Товариством за власні кошти.

За заявою Товариства БТІ провело інвентаризацію майнового комплексу та склало інвентаризаційні справи на Об'єкти.

26.09.2012 Товариство звернулося до Сільради із заявою про видачу свідоцтва на право власності на збудовані будинки, які знаходяться на території Сільради і належать Товариству, що побудувало їх за власні кошти і власними силами. Сільрадою цю заяву залишено без задоволення.

Крім того, Товариство звернулося до БТІ із заявою про проведення державної реєстрації права власності на збудовані Об'єкти. Однак БТІ відмовило у такій реєстрації.

У Товариства наявні документи про право користування ЛД, які свідчать, що будівництво Об'єктів не суперечить призначенню земельної ділянки, не порушує безпеки довкілля та не суперечить суспільним інтересам.

Заперечень щодо розташування Об'єктів з боку інших осіб суду не подано.

Відмова відповідачів у видачі свідоцтва про право власності на Об'єкти та відмова в їх державній реєстрації створює Товариству перешкоди в оформленні та здійсненні його права власності на ці Об'єкти.

Судом апеляційної інстанції додатково з'ясовано та зазначено таке.

За умовами Договору:

- Товариство має право використовувати ЛД для рекреаційно-оздоровчих цілей у відповідності до умов цього договору та "діючого законодавства" України (пункт 4.4.1);

- за погодженням з Лісгоспом Товариство має право у встановленому законом порядку споруджувати тимчасові будівлі і споруди, в тому числі об'єкти малої архітектурної форми ( пункт 4.4.2).

Матеріали справи не містять доказів отримання Товариством відповідного дозволу на виконання будівельних робіт чи реєстрації декларації про початок їх виконання та прийняття майна до експлуатації. Об'єкти є самочинним будівництвом.

Згідно з державним актом на право користування землею серії Б№ 025630 земельна ділянка площею 515, 9 га була надана в постійне безоплатне користування КЕУ для державних потреб.

Згідно з довідкою КЕУ ця земельна ділянка площею була закріплена за в/ч А 0473 на праві оперативного управління.

Відповідач право власності позивача на об'єкти самочинного будівництва не оспорює.

З урахуванням встановлених фактичних обставин справи та на підставі статті 9 Закону України "Про архітектурну діяльність", статей 28, 34, 36, 37, 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", статті 18 Закону України "Про основи містобудування", статей 328, 331, 376, 392 Цивільного кодексу України, статей 92, 93, 125 Земельного кодексу України, статті 2 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України", статті 1 Закону України "Про використання земель оборони" апеляційний господарський суд, встановивши, на відміну від місцевого господарського суду, що спірні Об'єкти споруджені Товариством самовільно, з порушенням умов Договору і вимог чинного законодавства (зокрема, без дозвільної документації та без прийняття нерухомого майна до експлуатації), дійшов заснованого на законі висновку про відсутність підстав для задоволення позову Товариства.

Доводи касаційної скарги даного висновку не спростовують. Вони стосуються, по суті, виключно питань застосування норм процесуального права. При цьому скаржник, посилаючись на порушення апеляційним господарським судом частини першої статті 93 ГПК України, не підтвердив, що КЕУ є органом державної влади у розуміння цієї норми. Посилання ж скаржника на те, що "відсутній правовий зв'язок між ККЕУ та сторонами справи" судом касаційної інстанції не приймається, оскільки КЕУ в даній справі мало статус третьої особи, а право третіх осіб на подання касаційної скарги прямо передбачене статтею 107 ГПК України.

Визначених процесуальним законом підстав для скасування оскаржуваного судового рішення не вбачається.

Керуючись статтями 1119,11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.06.2014 зі справи № 23/094-12 залишити без змін, а касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Калина Центр" - без задоволення.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Вовк

Суддя О. Мамонтова